АРІЙ РАДАСЛАВ

Аз, народжений у людському тілі, дорослішаючи, почав задаватися питаннями про сенс народження, буття, їхні складові, початок і цілі. Знайшовши РАЯна ПРАвієСлава і почавши осягати РАхманську ТРАдицію, я прийняв Ведичне знання як основу Світорозуміння, а як мету власного буття – я прийняв завдання Проповіді та здійснення Духовного Відродження Людства. З тих самих пір я шукаю людей, готових як і я прийняти цю мету за сенс власного буття, ну або, принаймні: готових так чи інакше сприяти моїй діяльності. Усе інше мені неважливо, не цінно і навіть не цікаво.

Я наполегливо та щиро закликаю вас до усвідомленого, раціонального та плідного Шляху – Шляху розвитку, самовдосконалення, пізнання істини та пошуку сенсу життя. У відмові від цього Шляху, у зраді істинних себе, своїх істинних Духовно-інтелектуальних ідеалів та свого, томимого вашими гріхами, Духовно-Інтелектуального потенціалу, у відмові від постійного прагнення до розвитку ви не знайдете нічого, окрім страждань, розчарувань, порожнечі та безглуздого існування – страждання для себе особисто, страждання для оточуючих вас людей, ваших близьких, друзів та родичів. Ви можете, нарешті, знайти в собі сили, мужність та волю, щоб подолати власну схильність до деградації, до примітивних розваг та до марного витрачання свого життя, та спрямувати всі свої зусилля, свій інтелект та свою енергію на розвиток, на самовдосконалення та на досягнення гідних цілей.

Аз Єсьмь АРІЙ РАдаСлав. Аз мислю серед сплячих і закликаю вас прокинутись.
Невідство породжує страждання… Я прагну покласти кінець невідству і стражданням силою Знання.

В своїх пошуках Смислу, я став послідовником РАхманської ТРАдиції що йде з предковічних глибин Русі-України.

Я бачу хибини нинішніх людей, але розумію можливості Людства. І нема (на жаль) іншого, крім мене, хто би розумів і міг привести людство до чогось більшого і кращого, ніж те смердюче стійло в якому воно тліє нині. Є крикливі голови, що не мають жодної власної мислі. Є мислителі, що бояться вийти до людей, щоб ті не обурились на них і не розп’яли. Аз Рікучий, бо ПОРА!

Зараз, як ніколи, нашому народу потрібен смисл і шлях і мета. Я присвятив своє життя пошуку шляху для України і Людства, того Шляхетного Шляху, саме становлення на який – вже достоїнство.

Від мене відрікались, мене били і ламали, але жодна тілесна рана мені ніколи не боліла більше, як душа за Україну. Я оцінював ті можливості, що ми втрачали, бо не хотіли думати… Я думав, серед тих, хто спав в сп’янінні. І Аз Ріку Істину Досконалості. Аз закликаю Вас на Шлях, що дасть результати як вам особисто, так Україні і людству в цілому.

Не оминіть же цей Шлях, бо інших немає.